• English
  • Ukrainian
  • Facebook
Головна / Блог

Блог

Гендерное равенство: бизнес как партнер

Сапрыкина Марина, руководитель Центра «Развитие КСО»

Несколько лет назад я проводила интервью с представителем одной консалтинговой компании, который только переехал в Украину из Канады. Говорили мы с ним о программе компании по увеличению количества женщин в топ-менеджменте. Именно он стал инициатором программы менторства, и сам выступал ментором одной женщины в канадской компании. Мой собеседник был реально очень вдохновлен и рассказывал, как необходима женщинам программа менторства. Наверное, под его влиянием, но компания также начала делать некоторые шаги, даже вывезла всех сотрудниц на семинар, где они могли обсудить свои вопросы…

Украинская статистика особо не радует. Только 22% малого и среднего бизнеса имеют женщин-собственников. И только 6% крупных компаний в Украине возглавляют женщины. Украинкам сложно получить доступ к кредитам. Это – данные ООН.  Могу «порадовать» только тем, что ситуация в других странах тоже не оптимистична.

Выступая на сессии Экономической Комиссии ООН 7 ноября в Женеве, посвященной гендерному равенству, я представила 4 кейса:

- модель START, разработанную Центром «Развитие КСО» и направленную на увеличение количества женщин в топ-менеджменте;

- кейс EY для работающих мам и уже пап, который доказывает эффективность поддержки компаниями «баланса между профессиональной и личной жизнью»;

- кейс Оболони по тесному сотрудничеству с общественными организациями, что способствовало интеграции гендерных вопросов и в гендерный план, и в опрос сотрудников. У компании даже есть гендерный омбудсмен. Что удивительно, Оболонь в процессе реализации гендерного плана столкнулась с тем, что на производстве сложно объяснить рабочим, что такое гендерное равенство (хм, от себя добавлю – тут и топам сложно рассказать), и рассказывает о гендерном равенстве через призму вопросов этики;

- а также рекомендации от украинского бизнеса – бизнесу (наработки после нашего open-space майданчика в июле). Кстати, очень практичные и действенные.

Все это можно посмотреть в моей презентации (англ. язык).

А вообще, общественным организациям нужно быть более активными в продвижении гендерной повестки дня и рассматривать бизнес как партнера и драйвера. Может быть, инициативы бизнесу иногда не хватает, но на хорошие проекты и предложения компании откликаются с радостью.

Форум «Бізнес та університети»: післямова

DSC_5184

Проводячи другий рік Форум, мені хотілось істотних змін. Ми намагались запросити цього разу всіх стейкхолдерів (і Міністерство освіти, і бізнес, і університети), організувати виставк

у проектів (хоча й небагато організацій зголосилися), і навіть зробити дошку візиток для знайомств та налагодження партнерств .

Хочу поділитись деякими особистими враженнями щодо Форуму та його результатів:

1)      Ще й досі присутній антагонізм між бізнесом та університетами. Хоча варто визнати, на минулому Форумі його прояви були більш сильними.

2)      Відсутнє розуміння університетами своєї ролі у розвитку економіки України. Більшість університетів сприймають себе як окрему мікродержаву, забуваючи, хто їх клієнти. І тут у вишів є дві категорії клієнтів – студенти (про яких теж часто забувають), та роботодавці  (компанії, державні структури і неурядові організації, в останніх, до речі, найменше хотіли б працювати студенти).

3)      Виходячи з вищезазначеного, університети не відкриті до співпраці. Деякі ректори не тільки не хочуть зустрічатися з компаніями, але й взагалі заважають проводити презентації проектів та програм для студентів.

4)      Компанії теж не готові до більш активної ролі у співпраці з університетами та участі у вирішенні стратегічних питань. Наприклад, на Форумі представники компаній здебільшого були присутні лише на двох перших сесіях Форуму (присвячених кращим практикам партнерства бізнес-ВНЗ та бренду роботодавця). На інших сесіях (що дає бізнесу новий ЗУ «Про вищу освіту», як розвивати підприємництво і, відповідно, створювати для себе нових постачальників, вища освіта 2030) представників бізнесу залишилось не так багато. Бізнес ще не бачить себе каталізатором змін в освіті, що різниться з підходом великих європейських компаній.

5)      Ми не готові мислити стратегічно щодо адаптивних й інноваційних змін. На останній сесії, учасники Форуму так і не змогли дійти до висновку, якою буде освіта в Україні 2030. Говорили про проблеми, про необхідність інтегрування цінностей (погоджуюсь!), але сьогодні постає дуже багато викликів, в тому числі вже завтрашнього дня. Чи готові ми до них? Ні, але не тому, що погані технології і т.д, а тому, що не знаємо.

6)      В сьогоднішньому глобалізованому світі освіта України ще не є частиною цього процесу. І в стратегічному сенсі, ми повинні над цим працювати.

Рекомендації

1)      Роботу в освіті потрібно розпочинати у школах, там, де формується світогляд.

2)      Просто необхідні зміни «совкової» ментальності вишів. Вони мають розуміти, що є конкуренція, що для того, щоб бути кращими, потрібно самовдосконалюватися постійно. І від Міністерства, і від бізнесу потрібні різноманітні заохочення, рейтинги і нагороди.

3)      Потрібні зміни і ментальності студентів, вони теж мають розуміти конкуренцію, свої сильні сторони і реальність ситуації. Наприклад, за рівнем очікуваної зарплати реально дивляться на речі лише студенти Львова (в інших регіонах очікувані студентами посади та зарплати на першому робочому місці – дорівнюють тим, хто вже має досвід роботи мін. 5 років).

4)      Компанії повинні працювати більш активно з центрами кар’єри, а центри кар’єри переосмислити свою роль у майбутньому своїх студентів.

5)      Перше, що можна зробити , – взяти активну участь у обговоренні концепції розвитку освіти 2025.

Марина Саприкіна,

Голова Правління Центру “Розвиток КСВ”

CEE CSR Summit у Братиславі

Безымянный22 травня 2014 р. в м. Братислава (Словаччина) відбулася одна з найбільших конференцій з питань корпоративної соціальної відповідальності в Центральній та Східній Європі – CEE CSR Summit, одним з партнерів якої є Центр «Розвиток КСВ».

На саміт було запрошено понад 170 директорів компаній, експертів з питань КСВ, комунікацій та сталого розвитку з Австрії, Великобританії, Польщі, Словаччини, США, Угорщини, України та Чехії. Україну на саміті презентували представники Platinum Bank (член Центру КСВ) та Житомирського державного університету імені Івана Франка.

Відкрився саміт короткою дискусією, після якої увага присутніх була цілковито прикута до презентації віце-президента з маркетингу і комунікацій американської компанії спортивного одягу Patagonia Inc. Вінсента Стенлі (Vincent Stanley). Саме завдяки зусиллям пана Стенлі компанія сьогодні є лідером з корпоративної соціальної відповідальності, маючи річні продажі на рівні 220 млн. дол. та штат працівників понад 1000 осіб. Почавши у 1992 році використовувати виключно органічну бавовну, компанія змінила саму філософію ведення бізнесу. Незважаючи на той факт, що кілька років після цих змін була на межі банкрутства, а представники компанії, за висловом пана Стенлі, «молилися за дощ на полях, де росла бавовна». Крім того, Вінсент Стенлі стояв біля початків безпрецедентної рекламної кампанії «не купуй тієї куртки» (анг. Don’t Buy This Jacket), яка переконувала клієнтів купувати менше, та був одним з співавторів проекту The Footprint Chronicles – інтерактивного ресурсу для відслідковування ланцюгів поставок.

Не менш цікавою виявилась презентація європейського директора зі сталого розвитку компанії Interface Inc. пана Рамона Арратія (Ramon Arratia). Мета, яку ще в 1994 році поставила перед собою компанія до 2020 р., має назву «Місія Зеро» (анг. Mission Zero), що полягає в доведенні «до нуля» негативного впливу компанії на навколишнє середовище. У порівнянні з 1996 р. Interface Inc. вже зменшила використання води на 95%, а емісію вуглекислого газу на 90%.

Пізніше учасники мали змогу визначити для себе чи справді покупці віддають перевагу продуктам і послугам компаній, що є соціально відповідальними. Допомагали їм у цьому директор зі сталого розвитку в Чехії, Угорщині і Словаччині компанії IKEA, директор з маркетингу угорської компанії Tailor Marketing&Training та міжнародний директор британської організації Business in the Community. Всі вони вели мову про ті виклики, з якими зустрічаються компанії пропонуючи соціально-відповідальну продукцію споживачам та про особливості її маркетингу.

Друга частина саміту передбачала можливість дискусії на 10 різних тем: від зовнішніх і внутрішніх комунікацій з питань КСВ до зменшення негативного впливу на навколишнє середовище. Кожен знайшов ту тему, яка його найбільше цікавила, а той хто не міг визначитись, мав змогу взяти участь у кількох дискусіях.

Закінчився саміт в Братиславі виставкою CSR Marketplace, в якій взяли участь близько двадцяти учасників з різних галузей економіки.

http://www.cee-csr-summit.eu/en/home/

Тетяна Боцян

ЖДУ ім. І. Франка

«Порядок денний розвитку після 2015 року» (Post-2015 Development Agenda): роль бізнесу у підвищенні якості освіти

Сьогодні триває процес визначення та формування «Порядку Денного Розвитку після 2015 року» (Post-2015 Development Agenda). Так, у 100 країнах світу ведеться низка дискусій та консультацій з громадськістю щодо визначення нових пріоритетів розвитку на період після 2015 року.

За результатами проведених опитувань та консультацій представники бізнесу послідовно визначають освіту як ключовий пріоритет розвитку після 2015 року. Зокрема, компанії, які входять до ініційованої Глобальним Договором ООН платформи лідерства у сфері сталого розвитку LEAD, визначили «Якісну освіту для всіх» четвертою з десяти ключових цілей. Вона включає в себе:

  • надання кожній дитині початкової освіти у школах з необхідними умовами для навчання;
  • розвиток навичок роботи на комп’ютері;
  • зростання відсотку молодих людей, які отримали навички необхідні для роботи;
  • рівні можливості для здобуття освіти для жінок і чоловіків;
  • включення до навчальних програм на всіх рівнях освіти вивчення аспектів сталого розвитку, особливо у бізнес-школах.

Оскільки молодь віком від 15 до 24 років у країнах, що розвиваються, складає понад мільярд, тобто 1/6 населення планети, то обмеженні інвестиції у якісну освіту можуть призвести до появи найбільшого покоління за всю історію без знань та навичок.

Наразі інвестиції бізнесу у освіту незначні, короткотермінові та нескоординовані. Можна виділити декілька шляхів як бізнес може бути залучений до розвитку сфери освіти:

  • розробка та виготовлення продукції для закладів освіти;
  • фінансування ініціатив, спрямованих на розвиток освіти, та корпоративне волонтерство;
  • вплив на державну політику в сфері освіти;
  • партнерства та колективні дії.

The Framework for Business Engagement (ініціатива UNESCO, UNICEF, the UN Global Compact та UN Special Envoy for Global Education) визначає три етапи процесу залучення бізнесу до реалізації освітніх ініціатив:

1. Визначення перевагу для бізнесу (сприяння інноваціям в освіті, зниження операційних ризиків, поліпшення репутації, сприяння лояльності персоналу, розвиток здібностей майбутніх фахівців).

2. Ідентифікація активностей, які підвищують якість освіти та приносять вигоду бізнесу.

3. Аналіз визначених активностей на предмет їх сталості, масштабованості та відповідності пріоритетам державної політики.

Компанія Nokia, наприклад, розробила інноваційний мобільний додаток для вивчення математики. Компанія LEGO реалізує програму Learning through Play, яка спрямована на розвиток креативності, критичного мислення та навичок вирішення задач. Освітні проекти можуть реалізовуватись бізнесом у формі державно-приватного партнерства у таких сферах як розробка програм навчання, розподілу коштів, професійної експертизи, створення мультисекторальних робочих груп при державних органах у сфері освіти.

Business_Education_Framework

Ольга Янковська,

координатор освітніх програм

Отчетность по КСО: Новая Директива ЕК стоимостью в 5000 евро для компаний

15 апреля 2014 года новая директива ЕК, направленная на изменения законодательства ЕС по отчетности,  была одобрена Европейским парламентом. Теперь крупные компании ЕС должны раскрывать некоторые нефинансовые показатели, включая показатели по разнообразию (в т.ч. гендерное равенство). Следующий шаг – одобрение Советом Европейского Союза в ближайшее время. Ожидается, что в течение двух лет страны-члены ЕС примут необходимые национальные законы и постановления для осуществления этой нормы. А в 2017 году появятся новые «правильные» отчеты.

Цель новшества – улучшить прозрачность компаний, степень раскрываемости данных и увеличение представительства женщин в руководстве компаний (поскольку законодательные квоты в 40% женщин в высшем руководстве компаний не были поддержаны различными странами, Европейская Комиссия пошла другим путем). Ожидается, что благодаря раскрытию показателей улучшится корпоративное управление компаний и подотчетность. Основной мессидж европейских чиновников: прозрачность ведет к лучшим показателям. Мишель Барнье, Европейский комиссар по внутреннему рынку и услугам, заявил, что «подобный шаг является важным для конкурентоспособности Европы и созданию новых рабочих мест. Лучшие практики должны стать нормой”.

Стоит отметить и последовательность Европейской Комиссии. Принимая в 2011 году «Обновленную стратегию ЕК по корпоративной социальной ответственности на 2011-2014 годы», Комиссия сокрушалась по поводу малого количества нефинансовых отчетов (не более 10% компаний среди 42000 компаний отчитываются по КСО и планировала предоставить законодательные предложения по увеличению прозрачности компаний по социальным и экологическим вопросам. Дополнительно, некоторые страны ЕС самостоятельно ужесточали требования к нефинансовой отчетности, переводя ее из категории «добровольного шага компании» в «обязательную». Среди стран-лидеров можно назвать Великобританию, Швецию, Испанию, Данию и Францию.

Перед вынесением данного законопроекта Европейская Комиссия провела многочисленные консультации со стейкхолдерами, а также оценила влияние от возможного принятия такого документа. Последнее исследование по оценке влияния зафиксировало 2 ключовые проблемы с КСО отчетами: неадекватность предоставляемой нефинансовой информации (качество и количество отчетов) и отсутствие данных по разнообразию (гендерному равенству) в советах директоров компаний. Поэтому и была предложена данная Директива.

Директива будет применяться к компаниям, в которых работают более 500 сотрудников. Это компании, представляющие общественный интерес, а именно:  публичные компании, акции которых котируются на биржах, банки, страховые компании и некоторые другие компании. Под директиву подпадает более 6 000 крупных компаний на всей территории ЕС (ранее,  до общественных консультаций, барьером было количество сотрудников – 250, и под такой критерий подпадало  около 18000 компаний в ЕС). Таким образом, практически в 3 раза было уменьшено количество компаний после консультаций с бизнесом.

Что касается финансового бремени, то по оценкам Комиссии, Директива приведет к дополнительным прямым внутренним затратам для крупных компаний в размере € 5 000 в год, то есть меньше, чем € 30 миллионов евро в масштабах ЕС. Дополнительные затраты меньше тех, которые ожидались после предыдущей версии законопроекта. Ведь ЕК снизила требования к раскрытию информации (на уровне группы, а не каждого подразделения группы в странах ЕС), описанию лишь некоторых нефинансовых показателей вместо требования полной отчетности (хотя ЕК и поощряет отдельные отчеты по КСО), ограничила аудиторские проверки только ежегодным отчетом. Данная Директива не относится к малому и среднему бизнесу, и не требует от этих компаний раскрывать экологическую и социальную информацию. Также, несмотря на новый тренд «интегрированной отчетности», Директива не требует от компаний готовить интегрированную отчетность.

В соответствии с Директивой компании обязаны раскрывать в своих годовых управленческих отчетах информацию:

  • о бизнес-модели компании,
  • о политике в таких сферах как экология, социальные вопросы и сотрудники, права человека, вопросы взяточничества и борьбы с коррупцией, вопросов разнообразия (гендерного равенства) в советах директоров (информацию о политике в области разнообразия,  раскрытие возраста, пола, географического разнообразия, образования и профессиональных вопросов); целях, рисках и результатах реализации такой политики;
  • описать нефинансовые ключевые показатели по вышеобозначенным сферам.

Директива предоставляет определенную гибкость для компаний при раскрытии информации:

1)      Если отчетность по некоторым вопросам не релевантна для компании, то их не нужно раскрывать. Однако в таком случае компания должна объяснить, почему некоторые показатели не раскрыты.

2)      Если компания уже готовит отдельный отчет по устойчивому развитию или КСО, то его можно использовать как часть ежегодного управленческого отчета при условии, что отчет покрывает тот же финансовый год и соответствует вопросам, обозначенным Директивой.

3)      Раскрытие показателей предусмотрено группой в консолидированном отчете, а не каждой отдельной компании.

Для отчетности компании могут использовать международные или национальные руководящие принципы, которые они считают целесообразными (например, Глобальный договор ООН, ISO 26000  и другие). Аудиторский отчет должен содержать мнение по поводу достоверности раскрытия нефинансовых показателей, содержащихся в годовом отчете.

По мнению Европейской Комиссии раскрытие информации по нефинансовым показателям поможет компаниям:

- улучшить операционные показатели;

- снизить затраты и количество бизнес-рисков;

- привлечь и удержать талантливых сотрудников,

- лучше взаимодействовать с потребителями и заинтересованными сторонами и, в конечном счете, стать более успешной. К тому же, ЕК подчеркнула, что инвесторы все больше и больше заинтересованы в нефинансовой информации и тщательно анализируют подобную информацию в процессе принятия своих инвестиционных решений.

Что касается дальнейших шагов, то Европейская Комиссия уже заявила о изучении возможности ввести  требования для подразделений крупных компаний готовить ежегодные отчеты (по стране), содержащие минимальную информацию о прибыли, налогах, уплачиваемые на прибыль, и государственных субсидиях. Срок подачи информации – 2018 год.

В связи с новой Директивой Европейского Союза, компаниям в Украине можно порекомендовать:  

1)      определить и начать готовить отчетность по существенным нефинансовым индикаторам в таких сферах как экология, социальные вопросы и сотрудники, права человека, вопросы взяточничества и борьбы с коррупцией, вопросы разнообразия (гендерного равенства) в советах директоров;

2)      компаниям, которые уже имеют отчетность, ввести дополнительные индикаторы по обозначенным ЕК вопросам для раскрытия;

3)      если компания является подразделением крупной международной компании, то процесс отчетности следует начинать в соответствии с индикаторами, по которым отчитывается материнская компания;

4)      большое внимание следует уделить политике разнообразия (гендерное равенство) в управлении компанией, начав с ее разработки;

5)      если компания является подразделением крупной международной компании, которая еще не отчитывается, то этот процесс необходимо начать как можно быстрее. Поскольку процесс выбора показателей, их объяснения сотрудникам, обучения и сбора данных может занять около 2-х лет.

 

Марина Сапрыкина,

руководитель Центра «Развитие КСО»