Свідомі компанії і сталий розвиток, або “цукерки не зараз”

переглядів: 61
Share on facebook
Share on twitter
Share on linkedin

Дивіденди за наслідування принципів сталого розвитку компанії отримують не відразу. Якими саме можуть бути ці дивіденди та коли на них можна розраховувати, у своїй колонці розповідає голова правління Центру “Розвиток КСВ” Марина Саприкіна.

Світ змінюється швидко. З динамічним прогресом приходять і свої виклики: викиди СО2 збільшується, країни через зміни клімату стикаються з пожежами та ураганами, кліматичних біженців стає все більше, зростає нерівність і бідність як наслідок пандемії – і без рішучих дій з боку компаній уряди не зможуть зупинити ці незворотні процеси.

Компанії, в свою чергу: поділяються на свідомих і не дуже. Перші намагаються змінити свої бізнес-моделі і своїх постачальників, щоб зменшити свій вплив на довкілля та громади. Другі не звертають увагу на виклики і функціонують тільки за короткостроковими цілями, ключовою серед яких є збільшення прибутку. Хоча є і виключення, більше серед першої групи, коли іноді компанії начебто і приділяють увагу сталому розвитку, але без докорінних змін в самій компанії. Тому сьогодні постає важливе питання – чи готові компанії в Україні свідомо підходити до викликів сталого розвитку і змінюватися.

Сталий розвиток – це розвиток, що дозволяє задовольнити потреби сучасного покоління без шкоди для майбутніх поколінь. І довгий час за це відповідали уряди. Але з розвитком компаній і зростанням їх капіталізації відповідальність за сталий розвиток почала переходити і на компанії. Для порівняння, на 8 липня 2019 року капіталізація Alphabet складала $786 млрд, в той час, коли обсяг ВВП 38 африканських країн становив $758 млрд, або капіталізація Netflix $166 млрд у порівнянні з обсягом ВВП 5-ти Балканських країн $149 млрд. Подібні порівняння свідчать, що компанії також мають взяти відповідальність за сталий розвиток і за реалізацію Цілей сталого розвитку.

Цілі сталого розвитку – це міжнародно схвалений заклик до дій для того, щоб вирівняти рівень добробуту і якість життя населення різних громад, країн та регіонів, і забезпечити його подальше зростання без негативного впливу навколо. Серед 17 викликів – боротьба з бідністю, голодом, нерівністю, корупцією і реагування на зміни клімату, інновації, гендерну нерівність. ЦСР мають допомогти компаніям перейти від короткострокового мислення до довгострокового, і сприяти інноваціям для перебудови своєї компанії, бізнес-моделей і процесів, формування спільноти партнерів і постачальників навколо нових сталих цілей. Інновацій включають і циркулярну економіки, і сертифікації, і підтримку стартапів, без яких компанії не можуть розвиватися.

А якщо компанія не хоче нікуди переходити? Такі питання виникають, і здебільшого їх ставлять топи, які саме і не хочуть змінювати стратегічні цілі, особливо збільшення прибутку без зниження навколишнього впливу від діяльності компанії. Це мені нагадує відому приказку, коли дитину запитують “тобі одну цукерку зараз, або дві – ввечері?”. І як і дитина:яка обирає “цукерку зараз”, є топи, які обирають прибуток зараз, замість більшого прибутку, але ввечері. Але ж ресурси вичерпуються, і з’їдаючи цукерку зараз, ввечері її вже не буде. В перспективі сталого розвитку вечір наступить не через 7 годин, а через 7 або 20 років. Але і виклики будуть більш серйозними, деякі з яких вже відчуваються зараз, як-то:

– неможливість закрити вакансії через відсутність людей або нецікавість вакансій для Міленіалів;

– неможливість працювати безперебійно через все більші кліматичні зміни і сюрпризи природи – зливи, урагани і смерчі – які раніше не відбувались так часто в Україні;

– глобальні пандемії, і як приклад COVID-19, але нас попереджають і про наступні;

– розрізненість мереж постачання, що негативно вплинуло на життєстійкість бізнесу під час останньої пандемії;

– висока плинність кадрів через корпоративні культури, дискримінацію і покоління Міленіалів, які мріють про створення цінності на робочому місці;

– високі інвестиції в навчання через незадоволеність освітою.

Для переконання керівництва можна використати ще декілька реальних драйверів сьогодення, а саме – фокус інвесторів на тому, як компанії управляють своїми екологічними, соціальними і управлінськими ризиками. Це називається ESG-стратегія, за що має відповідати Рада директорів. В принципі, за прогнозами Deutsche Bank, до 2030 року всі інвестори звертатимуть увагу на ESG, тому компаніям потрібно готуватись вже зараз.

Якщо вашій компанії “пощастило” і в неї немає інвесторів з фокусом на ESG (поки що), але є іноземні клієнти, а Ваша компанія є постачальником для міжнародної компанії, то знову у вас можуть попросити сертифікацію або звіт з питань сталого розвитку. Додатково, українські компанії розказують, що навіть відправляючи команду на перемовини з іноземними компаніями, компаніям доводиться звертати увагу на гендерний склад команди, оскільки партнери звертають на це увагу.

Споживачі також драйвлять перехід компанії до сталого розвитку, в тому числі фокусуючись на екологічних продуктах та підтримці соціальних кейсів. І поки цей тренд не є масовим, але він буде посилюватись, і компанії мають до цього готуватись.

Серед драйверів важливо і сказати про співробітників/ць. Вони вже вимагають від компанії еко-практик і корпоративного волонтерства. До речі, 25% глобальних компаній мають структуровані програми корпоративного волонтерства, коли команди залучені до вирішення соціальних або екологічних викликів у партнерстві з громадськими організаціями. І хоча іноді еко-практики здебільшого закінчуються встановленням окремих боксів для роздільного сміття і серією лекцій для тих, хто захотів, це вже перший крок. Але точно не останній. Компаніям варто зрозуміти, що просто встановлення боксів – це може бути така собі внутрішня картинка, яка інколи не збігається з реальними діями компанії. І тому, компаній мають почати сталу трансформацію своїх бізнес-моделі та процесів. Під час трансформації компанія може запропонувати своїм командам стати амбасадорами/ками подібних змін, надавати ідеї і всіляко допомагати компанії у їх планах. Компанії мають врахувати, що співробітники/ці, в тому числі й потенційні, хочуть, щоб компанія ставала свідомою щодо сталого розвитку.

І якщо всі добровільні заходи не допомагають, то є інструмент, який діє безвідмовно. Це – законодавство. Компанії мають сильні юридичні та комплайєнс-служби, тому ці департаменти мають вже сьогодні передбачити появу посиленого законодавства щодо сталих зусиль компаній. Наприклад, у червні цього року Німеччина прийняла Директиву з мережі постачальників, де зобов’язала німецькі компанії відповідати за порушення прав людини в мережі своїх постачальників. Такий закон є і у Франції, а це означає, що таке законодавство може бути прийнято і на рівні Європейського союзу. І потім в рамках гармонізації з Європейським законодавством, ці норми переходять і на Україну. Як сталось із появою Звіту про управління, який мають готувати великі компанії з більше, ніж 500 співробітниками/цями, і розкривати в ньому нефінансові показники. Це – приклад гармонізації українського законодавства з Європейською директивою з розкриття нефінансових показників, яка наразі переглядається Європейською комісією.

І якщо це не допомагає, то є суд. Наприкінці травня, суд Нідерландів створив прецедент, коли зобов’язав компанію Shell зменшити викиди СО2 на 45% (абсолютні показники) до 2030 року від рівня 2019 року. Позов був поданий 7 громадськими організаціями від імені 17000 мешканців Нідерландів. Попри те, що компанія значно випереджає своїх конкурентів у діях зі скорочення СО2 і у 2021 прийняла кліматичну стратегію до 2050 року, суд постановив, що аналіз матеріалів, наданих компанією, доводить, що є небезпека недотримання її зобов’язань. Компанія заявила, що подасть апеляцію. Чому це прецедент? Це вперше, коли суд регулює діяльність компанії зі зменшення СО2, але це може стати звичайною нормою у майбутньому. Тому амбіційні цілі, інновації та зменшення СО2 – реалії, які потрібно розглядати компаніям.

Важливим є і те, що у тому, щоб компанії ставали на шлях сталого розвитку, мають бути зацікавлені всі, і в першу чергу, громади і бізнеси, які проживають і працюють на територіях функціонування компаній. Тому що, якщо компанія поводить себе нестало і безвідповідально, то це впливає на всіх – інший бізнес не зможе там функціонувати, а громада – мешкати. Тобто, повертаючись до аналогії з цукеркою, одна компанія забирає собі всі ресурси. Це точно не призводить до сталого розвитку.

Українському бізнесу та їх власникам/цям вже час виростати з дитячого мислення “хочу цукерку зараз”, і переходити до розуміння викликів сталого розвитку і свідомих дій в цьому напряму. Тому що, незважаючи, чи планують вони, щоб їх діти навчались і жили в Україні або поза її межами, ці виклики вже не є локальними, вони – глобальні, і Цілі сталого розвитку це доводять. Тому, роблячи щось зараз у своєму бізнесі, кожна компанія допомагає всім нам – людству – ставати більш сталими, мінімізувати зміни клімату, і покращувати добробут. Світ вже глобальний, тому важливо ставати не частиною проблем, а частиною їх вирішення. Це і роблять свідомі компанії зі своїми топами, спіробітниками/цями, партнерами та постачальниками, коли переходять до цукерки навіть не ввечері, а цукерки для всіх – і завтра.

CSRUkraine, Центр “Розвиток КСВ” – експертна організація в Україні, що об’єднує понад 40 великих компаній, спільно з якими вже десять років просуває принципи сталого ведення бізнесу та соціальної відповідальності, реалізує власні соціальні проєкти, надає консультації, проводить семінари та тренінги з питань корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) та звітів як для приватних компаній, так і для державних органів влади. Є національним партнером CSREurope (Брюссель, Бельгія) і Всесвітньої бізнес-ради зі сталого розвитку (Женева, Швейцарія).

Поділитись с друзями

Share on facebook
Share on twitter
Share on linkedin
Підписка на щотижневу розсилку CSR-REVIEW